Колись на землі біля воріт міста Наїна, прозвучало творче слово Христа Спасителя: “Не плач” (Лк. 7, 13). Нещастя і сльози у житті людини неминучі. Скільки талановитих людей героїчно працювали, щоб перетворити світ. Скільки пережито мук, пролито крові, віддано життя за те, щоб назавжди позбавити світ нещасть і скорбот. А сльози лилися й ллються. Ще в багатьох місцях нашої планети люди страждають від соціального зла, від недосконалості людського суспільства, страждають від особистих і громадських незгод. Про одне людське горе розказав сьогодні євангелист Лука. Бідна вдова втрачає єдиного сина, єдину радість у житті й опору в старості. їй співчувають люди, які прийшли провести її сина в останню дорогу. Господь зглянувся на неї, пошкодував її, і каже: “Не плач”. |
