АНТОНІЙ Печерський, преподобний
Предстоятель УПЦ 
Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир

 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Церква 
 Новини
 Історія
 Священний Синод
 Єпископат
 Єпархії
 Монастирі
 Навчальні заклади
 Офіційні видання

Київська єпархія 
 Храми Києва

Наші святині 
 Ікони
 Святі

Фотогалерея 
 Предстоятель
 Події






    АНТОНІЙ Печерський, преподобний

Влад ГОЛОВІН. Перший чернець на Русі (Преподобний Антоній Печерський).

Києво-Печерська Лавра — одна з найбільших святинь України. Тут покояться останки більше ста двадцяти святих. Поклав початок монастирю і всьому чернецтву на Русі преподобний Антоній Печерський. Строго кажучи, він не був першим ченцем на Русі. Але він був першим, кого Русь запам’ятала.
Зцілення хворих, передбачення майбутнього, молитва, яка творить дива — в житті цього подвижника було все, щоб люди стали вважати його святим ще до смерті. Але преподобний Антоній завжди прагнув піти від людей. Він був найсправжнісіньким відлюдником.

Дивне і незрозуміле для багатьох бажання — бути подалі від людей, їсти через день, спати на дошках по 3–4 години в добу. Що це? Заради чого? Чому не можна просто бути добрим і чесним, невже потрібно так знущатися над собою? “Але ті, що Христові є, плоть свою розп’яли зі пристрастями і похотями” (Гал. 5, 24). “Ви ще не до крови стояли, проти гріха” (Евр. 12, 4). Ці слова показують, яким повинен бути нещадний до себе християнин в прагненні до етичної досконалості. Святі — це максималісти в релігії, які якщо прагнуть Бога, то роблять це безкомпромісно.

Преподобний Антоній — один з таких геніїв духу. Якщо сказано “залиш все і йди за Мною”, то не міг він залишити частину, а ходити лише раз на тиждень. Якщо закликає Христос: “візьміть ярмо Моє на себе”, то не міг він замість ярма шукати щось легше.

Любеч, з якого родом Антоній, знаходиться на території сучасної Чернігівської області. Ще досить молодою людиною майбутній чернець пішов звідти на Афон, що знаходиться за тисячі кілометрів від його будинку. Але не Греція стала його долею, а Русь. Ігумен монастиря, в якому жив Антоній, після декількох років чернечого подвигу благословив його повернуться на Батьківщину.

В Києві Антоній знову став жити по-афонскі. Їв небагато хліба і воду пив лише через день, а то і рідше. Завжди молився. Таке чернецтво на Русі ще не бачили. До Антонія стали приходити люди. Одні просили чудового зцілення від хвороб. Антоній давав їм якесь зілля свого приготування — і люди зцілялися. В зіллі не було нічого лікарського, окрім молитов преподобного. Просто таким шляхом Антоній хотів піти від похвали.

Але приходили ще і інші — молоді люди, які прагнули наслідувати святому і також стати відлюдниками. Один з них, 23-річний хлопець на ім’я Феодосій, стане потім ігуменом монастиря. Інший, 17-річний Нестор — першим літописцем на Русі.

Всього 12 чоловік жило спочатку в цьому печерному монастирі. Але більшість з них стали святими. В ті роки майбутня Лавра була більше схожа на землянку. Ченці жили в печерах, молилися в печерах і служили літургію в печерній церкві. Саме тому за монастирем закріпилася назва печерського, тобто печерного.

Рік за роком ченців ставало все більшим. Їм вже тісно в печерах, і вони попросили Антонія дозволити їм побудувати келії і церкву над землею. Київський князь Ізяслав, який поважав ченців, подарував їм для цього землі, на яких тепер і стоїть Лавра. Келії побудувати було нескладно, а ось кам’яну церкву — це для Русі XI століття було чимось особливим. Кам’яні храми могли побудувати тільки дуже багаті князі, а ніяк не маленькі бідні монастирі, якою була тоді Лавра.

Три дні молився святий. В один день на його прохання на місці майбутнього храму не було роси, як по всій землі. В другий день, навпаки, скрізь було сухо, і лише на місці храму — роса. В третій же день зійшов з неба вогонь і обпалив не тільки дерева, але і саму землю.

В житті одного з перших російських святих відношення Церкви і держави як би зобразили все майбутнє Русі. Князі то лають Антонія, то приходять просити у нього молитв. Так і більшість майбутніх російських князів і царів. То гніваються на ієрархів, то падають перед ними на коліна. А Церква, як завжди, молиться і більше боїться прогнівити Бога, ніж правителів. Одного разу до старця Антонія приходять князі виклопотати благословення на битву з половцями. “Ради гріхів ваших ви будете переможені”, — передбачає їм святий. Це було одна з найтрагічніших поразок русичів на річці Альті. Князі розбіглися кожний в своїй уділ, а половці ходили по Русі, грабуючи і вбиваючи жителів.

Іншим разом київський князь Ізяслав, син Ярослава Мудрого образився на Антонія за те, що старець постриг в ченці хлопця Варлаама, сина одного з самих поважаних бояр при князівському дворі. Князь вирішив розігнати ченців, навіть арештував для цього одного з учнів Антонія — Никона, який був тоді ігуменом. Антоній не став сперечатися і доводити свою правоту. Він просто йде з монастиря. Не для того святий копав собі печеру, щоб вплутуватися в придворні інтриги столичного князя. Дружина Ізяслава упрохала чоловіка повернути ченців. Вона була родом з Польщі, де її батька спіткали страшні нещастя саме за образу ченців. На прохання князя святий Антоній повертається.

Іншим разом старець знову піде з монастиря. Святого обмовили перед князем в тому, що він нібито більше уваги приділяв його супернику — князю Всеславу. Поки київський князь змінив своє відношення до Антонія і зрозумів, що старика обмовили, — сам святий жив в Чернігові і встиг і там заснувати монастир.

Сорок років прожив Антоній в печері, навколо якої потім побудують так звані Ближні печери, тобто ті, які ближче до головної церкви — Першої Пречистої. За цей час кількість ченців збільшилася з 12 до 100 чоловік. Це було вже не самотність, ради якої Антоній і став ченцем. Він викопує собі нову печеру, подалі від людей і там проживе ще 16 років. Антоній помер в 1073 році. Почавши жити один в маленькій печері, він залишає після себе величезний монастир, красиву кам’яну церкву і найголовніше — приклад істинної молитви і любові до Бога. Саме з його учнів відбудеться більшість перших єпископів Русі. Майже всі його учні були канонізовані Церквою. Християнство на нашій землі ще тільки починалося і русичам був потрібен приклад — хто такий істинний християнин. Ним і був Антоній.





 Архиепископ Хмельницкий и Шепетовский АНТОНИЙ. «Отношения Церкви и власти в Подольском крае можно назвать симфоническими»
 Митрополит Чернігівський і Ніжинський АНТОНІЙ. «Ми молимося, щоб в лоно нашої рідної УПЦ повернулися з розколу обмануті вівці»
 Епископ Кировоградский и Александрийский ПАНТЕЛЕИМОН. "Надо не бояться лжи и свидетельствовать правду!"
 Епископ Тихвинский КОНСТАНТИН. "В те времена, мне, кандидату медицинских наук и старшему преподавателю института, очень легко можно было попасть в психиатрическую клинику, а не в семинарию"
 ПАНТЕЛЕІМОН Єпископ Шаргородський
 ПАНТЕЛЕІМОН Єпископ Кіровоградський і Олександрійський
 АНТОНІЙ Архієпископ Хмельницький і Шепетівський

 
Киевская Русь
© Українська Православна Церква
Технічна підтримка Global Ukraine