Начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив нещасну в суботу, сказав народові: “Є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній” (Лк. 13, 14). Господь присоромив цього законника перед народом. “Лицеміре! чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел, і не веде напувати? А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана.., чи не належало визволити від цих пут у день суботній?”. Отже, творити добрі діла не гріх і в празники, добрими ділами потрібно шанувати святі дні. Такою євангельською оповіддю пояснюється питання про істинне призначення недільних днів і празників.
Бог, Якому ми на всякий час поклоняємося і Якого славимо, хоче, щоб для прославлення Його було визначено особливий час, особливі дні, котрі ми називаємо празниками. “Шість днів можна тобі працювати й робити всяке твоє діло, сьомий же день — відпочинок Господеві, Богові твоєму” (Втор 5, 13–14). Цілих шість днів даю Я вам на роботу, а сьомий день залишаю для служіння Мені. Так наказує четверта заповідь Божа, так велить Сам Бог. Цей закон Бог освятив Своїм прикладом. Він міг створити світ за один день, за одну хвилину, однак благословив створити його за шість днів, а в сьомий спочив від усього Свого діла (Бут. 2, 2).
Замість сьомого дня, суботи, ми, християни, святкуємо перший день тижня — неділю. Це тому, що в цей день Господь наш Ісус Христос воскрес із мертвих, в цей день Він послав Духа Святого. Всі недільні дні — дні Божі, і в ці дні годиться робити тільки те, що служить на славу Божу і для спасіння нашого.
Якщо святковий день ми проводимо за заповіддю Божою, то ми нічого не втрачаємо, а, навпаки, здобуваємо. Заповідь Божа про відпочинок у празники дає нам спокій, зберігає наші сили, спасає здоров’я і життя, зцілює від пристрастей тільки до матеріального.
Пам’ятаючи про день суботній і свято зберігаючи його (Втор. 5, 15), як ми повинні проводити його? Неправильно було б думати, що для виконання цієї заповіді досить тільки побувати в церкві, присвятивши Богові годину-другу, а решту дня проводити як завгодно. В заповіді говориться про цілий день. Отже, потрібно проводити весь день свято, в добрих і благочестивих заняттях. Вставши в неділю рано, християнин дякує Господу за всі Його милості, які він отримував від Нього протягом минулого тижня, просить у Нього прощення за ті гріхи, які вчинив у той час, молиться Йому, щоб Він допоміг свято провести недільний день і наступний тиждень. Християнин в неділю і празники прагне відвідати храм Божий, побувати під час богослужіння, молиться, по можливості, дає жертву на утримання храму, ставить свічки, молиться за своїх родичів, живих і померлих, слухає уважно в церкві і читає вдома слово Боже, відвідує хворих, самотніх, дає поради тим, хто їх потребує, допомагає людям словом і ділом.
Істинно добре діло ніколи не гріх робити. В будь-який час гріх сваритися, пиячити, віддаватися розпусті, а тим більше набагато грішніше це творити в неділю й празники.
Пам’ятаючи день суботній, щоб його проводити свято, Господь заповідав святкувати усі празники. Ми зобов’язані святкувати їх молитвою, творити добрі діла і виправляти самих себе.
Празники — дні спокою як для нашого тіла, котре в цей час повинно відпочити і запастися новими силами, так, особливо, для нашої душі, щоб їй легше було піднестися до небесного і наблизитися до Бога. Амінь. |
