У 1060 році на межі стародавнього міста на ялині з’явилася ікона Пресвятої Богородиці, тому і назвали монастир, який постав тут невдовзі Єлецьким. Сьогодні ікона займає своє гідне місце в храмі, де і належить перебувати святині. Хоча, ще зовсім нещодавно вона, як експонат перебувала в музеї. Чимало зусиль було прикладено православними чернігівчанами, щоб святиня повернулася до місця свого явлення.
Головним храмом монастиря є древній кам’яний Успенський собор, де й досі вціліла старовинна хрещальня з фрескою Божої Матері. І ця святиня ще зовсім недавно пізнала всю повноту запустіння. У храмі за атеїстичних часів був склад міндобрив, а невиліковні рани на його стінах залишилися чи не назавжди німим свідком безумства богоборців.
У XVIІ столітті архімандрит Іоанникій Галятовський — видатний богослов свого часу — склав нарис з історії монастиря, відремонтував собор, надавши йому риси бароко, та збудував кам’яні огорожу, дзвіницю і келії. Пізніше обителлю керували майбутні святителі Феодосій Чернігівський, Іоан Тобольський та Димитрій Ростовський, про яких нагадує зведений 1688 року дерев’яний будиночок настоятелів. Поряд з ним — кам’яні келії XVI століття, найдавніші на Лівобережній Україні.
У XIX столітті зведено теплу церкву святих апостолів Петра і Павла. Чернече життя в обителі відродилося наприкінці ХХ століття. Сьогодні цим монастирем Української Православної Церкви, що постав фактично з руїн, пишається вся Чернігівщина. Ремонтні роботи ведуться і сьогодні. Під духовним керівництвом настоятельки монастиря ігуменії Амвросії черничий послух в обителі несуть більше 50 інокинь, які присвятили своє життя Богові. |
