 | | |
Бог дозволив людині вживати від усіх райських дерев, в тому числі і від дерева життя, що дарувало безсмертя. Лише плоди одного дерева пізнання добра і зла заборонив йому в їжу Господь, попередивши, що „пізнати зло” означає увібрати його в себе і відпасти від блаженства та безсмертя. Ця заповідь першого посту, першого утримання, була дана людині як випробовування, як виховання в людині послуху до свого Творця. Однак свободу людини Господь не обмежував. Їй було дано право самостійного вибору між добром і злом, хоча Бог і підказував яким повинен бути вибір, попереджуючи про наслідки гріхопадіння.
Однак, людина не витримала цього іспиту, і іспитом на повернення до раю стало все її майбутнє життя, яке відтепер отримало свій кінець.
Так і сьогодні, обираючи зло, людина відпадає від життя і „вмирає смертю”; обравши добро, вона піднімається в довершеності і досягає найвищої цілі свого існування. А ціль людини, за вченням святих отців – це „обоження”, уподоблення Богу, усиновлення Йому, з’єднання з Ним – спасіння.
Уподоблення Богу, обоження, не можливе без Бога, і показником найбільшої гордості є устремління стати рівним Богу всупереч Йому. Першим, хто проявив цю гординю стати рівним Богу, був диявол. Він же, із-за заздрості до наших прабатьків, спокусив їх тим самим, що звело його з неба до безодні – самодостатністю, бажанням жити без Бога, самому стати богом.
Біблейська розповідь про гріхопадіння допомагає нам зрозуміти всю трагічну історію людства і його теперішній стан, оскільки показує нам, ким ми були і в що перетворилися. Вона відкриває нам, що зло увійшло у світ не по волі Бога, а по вині людини, яка віддала перевагу диявольському обману, проігнорувавши Божу заповідь. Із покоління в покоління людство повторює помилку Адама, зваблюючись обманчивими цінностями і забуваючи про істинні – віру в Бога і вірність Йому.
Наслідки гріхопадіння були катастрофічними для першої людини. Вона не тільки позбавилася блаженства і раю – змінилася й спотворилася вся її природа. Людина після гріхопадіння стала глухою, сліпою, нагою, бездушною по відношенню до тих благ, від яких вона відпала. А окрім того, вона стала смертною, тлінною і обмеженою. Замість божественного і нетлінного знання, вона сприйняла знання тілесне. Гріх затьмив її духовні очі, а натомість відкрилися очі тілесні, коли людина втративши дитячу простоту,побачила що вона гола і засоромилася цього. В життя людини увійшли хвороби, страждання і скорботи. Вона стала смертною.
Перебування людини в раю стало неможливим і нестерпним. Перетворившись із духовної в груботілесну, вона вже не могла стерпіти присутності Божої і стала ховатися від Бога. Як результат – двері раю закрилися за нею. Перед убогими і безпомічними Адамом і Євою простелився довгий теринистий шлях життя без Бога, в згадках про втрачене блаженство та в очікування обіцяного Іскупителя.
Напередодні Великого посту, Церква згадує вигнання Адама, в якому все людство, порушивши одну заповідь Божу, позбавилося благ. Однак Церква втішає нас і пасхальними піснеспівами, нагадуючи про другого Адама – Христа, який відкрив нам райські двері і дарував новий плід – Свої Плоть і Кров, вкушаючи яких, ми знову входимио в радість Господа свого. Амінь. |
