 | | |
Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (Микола Степанович Руснак) народився 4 квітня 1921 року в селі Давидівці Чернівецької області в селянській родині.
Закінчив середню школу в 1935 році.
У 1938 році став послушником у Свято-Іоанно-Богословському монастирі Чернівецької єпархії, де 6 січня 1945 року прийняв чернечий постриг.
29 квітня 1945 року був висвячений у сан ієродиякона, а 23 лютого 1946 року — в сан ієромонаха.
З 1950 до 1955 року ніс послух настоятеля Свято-Іоанно-Богословського монастиря.
З 1955 року навчався у Московській духовній семінарії, одночасно виконував обов’язки благочинного МДА і С.
У 1958 році ієромонах Никодим був призначений заступником начальника Російської духовної місії в Єрусалимі, де прийняв сан архімандрита.
10 серпня 1961 року возведений у сан єпископа і направлений на Костромську кафедру.
З 1964 року — єпископ Аргентинський і Південноамериканський.
З 25 лютого 1968 року — архієпископ, Екзарх Центральної і Південної Америки.
У 1970 році призначений архієпископом Харківським і Богодухівським, а у 1983-му —Львівським і Тернопільським.
9 квітня 1985 року возведений у сан митрополита.
З 27 грудня 1988 року — митрополит Львівський і Дрогобицький, священноархімандрит Свято-Успенської Почаївської Лаври.
13 вересня 1989 року повернувся на Харківську кафедру.
З квітня по 27 травня 1992 року владика виконував обов'язки Предстоятеля УПЦ. У 1992 році очолив Харківський Собор Української Православної Церкви, де було засуджено розкольницьку діяльність колишнього митрополита Філарета.
З 20 червня 1992 року — постійний член Священного Синоду УПЦ, Голова Комісії з канонізації святих УПЦ. |
