Митрополит Климент за походженням був русичем. Прізвище Смолятич дає привід припускати, що родом він був зі Смоленська. До архієрейської хіротонії він був схимником у монастирі, що знаходився у місті Зарубі.
Його кандидатуру на первосвятительский престол висунув Великий Князь Київський Ізяслав Мстиславич, незважаючи на протидію ряду єпископів, які виступали проти призначення Митрополита без санкції Константинопольського патріарха.
27 червня 1147 року Собором Руських Єпископів Климент був поставлений Митрополитом Київським главою святого Климента, Папи Римського (ця святиня перебувала в Києві), подібно до того, як греки ставили своїх Митрополитів рукою святого пророка Іоанна Предтечі.
Незабаром після смерті Великого Князя Ізяслава та передачі Київського престолу Юрію Довгорукому 20 березня 1155 року Митрополит Климент був переведений з Київської Митрополії до Володимира-Волинського.
Помер Митрополит Климент після 1164 року.
Іпатіївський літопис (під 1147 роком) характеризує Климента як «книжника й філософа», подібного до якого не було «у Руській землі». Однак до нас дійшов лише один творчий доробок, який безперечно йому належить, — «Послання, написане Климентом, Митрополитом Руським, Фомі, пресвітерові, витлумачено Афанасієм ченцем». |
