Святитель Феогност
Предстоятель УПЦ 
Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир

 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Церква 
 Новини
 Історія
 Священний Синод
 Єпископат
 Єпархії
 Монастирі
 Навчальні заклади
 Офіційні видання

Київська єпархія 
 Храми Києва

Наші святині 
 Ікони
 Святі

Фотогалерея 
 Предстоятель
 Події






Святитель Феогност

1328-1353 рр.

Святитель Феогност, Митрополит Києво-Московський і всієї Русі, за походженням був грек. Наприкінці 1327 (або початку 1328) року Константинопольський Патріарх Ісаія призначив його на Київську Митрополію. 1328 року Святитель прибув до Росії.

Цей архіпастир відрізнявся мудрістю у справах церковного управління. Основні зусилля він спрямував на централізацію церковної влади та об’єднання Руської Держави. У цьому напрямі діяльності Святителя розкривається і весь його духовно-етичний образ.

Відразу після приїзду на Русь 1328 року Святитель Феогност відвідав західно-руські єпархії, які, на прохання галицьких і литовських князів, були виділені в окрему Митрополію.

Святитель завчасно заручився підтримкою Константинопольського Патріарха на відновлення єдиної спільноруської Митрополії. Це був перший крок Митрополита Феогноста у справі зміцнення Руської Держави, оскільки церковна єдність була запорукою стабільності у державі. У травні 1328 року він зібрав на Волині Собор єпископів скасованої Митрополії і з їхньою участю висвятив єпископів Володимир-Волинського і Галицького, ставши, таким чином, дійсним Первоієрархом всієї Русі. Після цього Митрополит вирушив до Москви, щоб зробити її своєю постійною резиденцією.

З перших днів прибуття до Москви Митрополит Феогност почав піклуватися про зовнішній благоустрій міста. До цього спонукав і Великого Князя. Святитель закінчив будівництво Успенського храму в Москві. Цю справу розпочав ще його попередник Митрополит Петро. 1329 року побудував дві кам’яні церкви — в ім’я святого апостола Петра і преподобного Іоанна Лествічника. Зміцненню Москви як центру Руської Митрополії сприяло прославлення мощей святого Петра і приєднання його до лику святих (у липні 1333 року) за клопотанням святителя Феогноста. З того часу Москва стає і політичним, і церковним центром Руської Держави.

Святитель Феогност цілком став на сторону Московського князя і всіляко сприяв йому в реалізації його планів щодо підпорядкування інших князівств Москві. Так, святий Феогност зробив велику послугу князю Івану Даниловичу, наклавши на мешканців Пскова церковне відлучення за те, що вони не хотіли видати хану Узбеку тверського князя Олександра Михайловича. Цим самим Митрополит Феогност запобіг неминучому кровопролиттю і дав можливість князю Олександру виїхати до Литви. Відлучення було зняте з мешканців міста, а пізніше і з самого князя, після того, як він погодився їхати в Орду.

Щоб затвердити централізацію церковної влади, Митрополит Феогност звершував складні поїздки по своїй Митрополії, вирушаючи навіть до Константинополя. Він перший зумів повністю підпорядкувати своїй владі непокірних новгородців, хоча не обійшлося без скарг на Святителя до Константинополя.

Важке випробування довелося витримати святителю в 1341 році. Тоді в Золотій Орді змінився правитель. Зміна хана супроводжувалася посиленням утисків Церкви з боку татар. Від нового володаря вимагалося одержати ярлик, що захищав би Церкву. З цією метою і поїхав Святитель у Золоту Орду. Але новий хан Чанібек, посилаючись на інформацію своїх слуг, які докладали про нібито великі прибутки Руської Церкви, зажадав від Святителя щорічної данини у великих розмірах. Відстоюючи незалежність Церкви, святий Феогност був підданий суворому катуванню і тортурам. Він із доблестю істинного мученика стерпів усе. Хан був зламаний мужністю Митрополита і згодився надати Церкві право розпоряджатися своїми прибутками. Ці прибутки при Митрополитові Феогності і його попередниках йшли в основному на ліквідацію страшних збитків від Батиєвого нашестя, церковно-монастирське будівництво і християнську благодійність.

Нове випробування для Митрополита спричинило відокремлення (під тиском литовських і польських князів) Галицької Митрополії. Митрополит Феогност активно протидіяв цьому і домігся від Константинопольського Патріарха рішення про скасування утвореної Митрополії. 1347 року святитель особисто об’їхав возз’єднані єпархії, піднімаючи етичні відчуття і свідомість пастви південно-західних регіонів.

Незабаром святитель здійснив подорож до Костроми. Там провів собор чотирьох архієреїв і поставив на Суздальську кафедру нового єпископа Даниїла (1351 рік), а потім вирішив суперечку про церковне підпорядкування району Чорний Яр між Рязанською і Сарайською єпархіями.

Так, у піклуванні про церковний благоустрій минуло життя Святителя. Митрополит Феогност готував собі гідну зміну в особі святого Олексія, який при Митрополитові Феогності за 14 років пройшов усі ієрархічні ступені і під його керівництвом отримав прекрасну церковну та світську освіту. 1352 року Митрополит Феогност поставив Святителя Олексія єпископом Володимирським, а після своєї смерті благословив його зайняти Митрополичу кафедру. У цьому випадку Митрополит Феогност поводився як добрий пастир Церкви Христової. Призначення архіпастиря на Руську Митрополію з числа слов’ян було небажаним для греків, але Святитель Феогност зробив це тільки задля інтересів Церкви. На Київську кафедру він шукав, передусім, гідного за особистими якостями кандидата, незалежно від національного походження.

Митрополит Феогност помер 11 березня 1353 року від лютуючої тоді «чорної смерті». Був похований на четвертий день після кончини в Московському Успенському соборі, поряд з Митрополитом Петром. 1471 року його мощі були знайдені нетлінними.





 Митрополит Антоній (Вінницький)
 Митрополит Іосиф (Нелюбович-Тукальський)
 Митрополит Діонісій (Балабан)
 Митрополит Сильвестр (Косов)
 Святитель Петро (Могила)
 Митрополит Ісая (Копистенський)
 Митрополит Онисифір (Дєвочка)
 Митрополит Сильвестр (Белькевич)
 Митрополит Макарій (Москвитянин)
 Митрополит Іосиф (Русин)
 Митрополит Іосиф (Солтан)
 Митрополит Іона
 Митрополит Іосиф (Болгаринович)
 Святитель Макарій
 Митрополит Іона (Глезна)
 Митрополит Спиридон
 Святитель Іона (Одноушев)
 Митрополит Ісидор
 Святитель Діонісій
 Святитель Кипріан
 Святитель Олексій (Бяконт)
 Митрополит Михаїл (Рогоза)
 Митрополит Ілія (Куча)
 Митрополит Іона (Протасевич)
 Митрополит Симеон
 Митрополит Григорій ІІ (Болгарин)
 Митрополит Герасим
 Святитель Фотій
 Митрополит Пимен

 
Киевская Русь
© Українська Православна Церква
Технічна підтримка Global Ukraine