Святитель Фотій
Предстоятель УПЦ 
Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир

 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Церква 
 Новини
 Історія
 Священний Синод
 Єпископат
 Єпархії
 Монастирі
 Навчальні заклади
 Офіційні видання

Київська єпархія 
 Храми Києва

Наші святині 
 Ікони
 Святі

Фотогалерея 
 Предстоятель
 Події






Святитель Фотій

1409-1431 рр.

Святитель Фотій, Митрополит Київський і всієї Русі, був греком за походженням — з пелопонеського міста Монемвасиї (Мальвазії).

Ще підлітком він поступив у монастир і був пострижеником старця Акакія, великого подвижника (згодом Митрополита Монемвасійського). 1408 року, коли Фотій знаходився в Константинополі з дорученням від Митрополита, встало питання про заміщення Руської кафедри після кончини Святителя Кипріана († 1406 року). Вибір Патріарха Матфія (1397-1410 рр.) впав на Фотія, відомого своєю вченістю і святістю життя.

1 вересня 1408 року Святитель Фотій був возведений у сан Митрополита і через рік прибув на Русь. Півроку він провів у Києві (вересень 1409 — лютий 1410), упорядковуючи справи південних єпархій Руської Церкви, що входили тоді до складу князівства Литовського, а точніше, як його називали, Литовського і Руського. Святитель бачив, що престол Митрополита — духовний осередок церковного життя Русі — не може знаходитися в Київській землі, яка все більше потрапляла в залежність від католицької Польщі. За прикладом колишніх руських Митрополитів, які перенесли своє місцеперебування спочатку до Володимира, а потім до Москви, Митрополит Фотій у день Великодня 1410 року прибув до Москви.

22 роки святитель ніс служіння Предстоятеля Руської Церкви. За складних умов воєн, міжусобиць, грабіжницьких набігів татар він зумів високо підняти духовне життя, матеріальну забезпеченість і благоустрій храмів Московської кафедри. Добробут Церкви дозволяв Святителю Фотію надавати значну допомогу Константинопольському Патріархату, що перебував тоді у скруті, укріплювати міжнародне значення Руської Православної Церкви і Російської держави.

Вороги Православ’я не раз намагалися перешкодити церковно-патріотичному служінню Фотія. Навесні 1410 року, коли святий Фотій прибув з Москви до Володимира, хан Едигей, який розорив за два роки до того Руську землю, здійснив новий похід з метою захопити в полон самого Митрополита. Татарські загони швидко узяли Володимир. Але Бог зберіг праведника: напередодні, не підозрюючи про небезпеку, Святитель виїхав у заміський Святоозерський монастир. Коли татари почали наздоганяти його, він сховався в невеликому селищі, оточеному непрохідними болотами, на річці Сеньзі. Не зумівши захопити Митрополита, розлючені татари пограбували Володимир і Успенський кафедральний собор. Ключар собору Патрікей зазнав страшних тортур і прийняв мученицьку кончину від грабіжників-татар, але не відкрив місце, де заховав церковні святині й скарби.

Стараннями святого Митрополита Фотія була відновлена молитовно-канонічна єдність Руської Церкви: окрема Литовська Митрополія, встановлена під тиском князя Вітовта для південних і західних росіян православних єпархій, 1420 року була скасована. Того ж року Святитель відвідав повернені єпархії і привітав паству учительним посланням.

Мудрий і високоосвічений Пастир залишив багато повчань і послань. Велике богословське значення мали його контраргументи проти єресі стригольників. Зусиллями мудрого Святителя єресь припинила своє існування 1427 року. Важливими церковно-історичними джерелами є складені святим Фотієм «Чин обрання і возведення у сан єпископа» (1423), «Повчання про важливість священного сану і обов’язки священнослужителів», а також «Духовний заповіт», де розповідається про його життя. Великою справою святителя було також укладання під його керівництвом «Спільноруського літописного зведення» (біля 1423 року).

20 квітня 1430 року святий Архіпастир був сповіщений Ангелом про майбутню кончину і мирно відійшов ко Господу у вказаний йому час, у день свята Положення Ризи Пресвятої Богородиці, 2 липня 1431 року.

Мощі святителя були знайдені 1471 року. В Оружейній палаті Московського Кремля зберігаються два саккоси Митрополита Фотія.





 Митрополит Антоній (Вінницький)
 Митрополит Іосиф (Нелюбович-Тукальський)
 Митрополит Діонісій (Балабан)
 Митрополит Сильвестр (Косов)
 Святитель Петро (Могила)
 Митрополит Ісая (Копистенський)
 Митрополит Онисифір (Дєвочка)
 Митрополит Сильвестр (Белькевич)
 Митрополит Макарій (Москвитянин)
 Митрополит Іосиф (Русин)
 Митрополит Іосиф (Солтан)
 Митрополит Іона
 Митрополит Іосиф (Болгаринович)
 Святитель Макарій
 Митрополит Іона (Глезна)
 Митрополит Спиридон
 Святитель Іона (Одноушев)
 Митрополит Ісидор
 Святитель Діонісій
 Святитель Кипріан
 Святитель Олексій (Бяконт)
 Митрополит Михаїл (Рогоза)
 Митрополит Ілія (Куча)
 Митрополит Іона (Протасевич)
 Митрополит Симеон
 Митрополит Григорій ІІ (Болгарин)
 Митрополит Герасим
 Митрополит Пимен
 Святитель Феогност

 
Киевская Русь
© Українська Православна Церква
Технічна підтримка Global Ukraine