Преосвященний Симеон став єпископом Полоцьким і був возведений у сан архієпископа близько 1477 року. З 1481 року він Митрополит Київський і Галицький.
З відома польського короля православні великолитовці обрали собі Митрополитом Симеона, архієпископа Полоцького. Цього разу король не вимагав від нового Митрополита прийняти унію. Константинопольський Патріарх Максим затвердив Симеона і надіслав йому свого «Благословеного листа», в якому звертався не тільки до нього, але й до всіх єпископів, священиків і вірних чад Святої Церкви. Патріарше послання привезли два екзархи: митрополит Енейський Ніфонт і єпископ Іпанейський Феодоріт, які й звершили інтронізацію нового Митрополита разом з єпископами Литовської Митрополії в Наваградке 1481 року.
За управління Митрополією Симеона кримський хан Менглі-гірей у 1482 році, на догоду московському Великому Князю Івану III, несподівано напав своєю ордою на Україну, пограбував і спалив Київ, узяв велику кількість полонених, серед яких були архімандрит Києво-Печерського монастиря Феодосій Войколович і київський воєвода Іван Ходкевич з сімейством, пограбував Софійський митрополичий собор, а викрадені з нього церковні цінності відіслав до Москви Великому князю.
Митрополит Симеон керував Митрополією до 1488 року. Як говорить Супрасльський літопис, він відійшов ко Господу того ж року. Відомо, що за рік до своєї кончини він висвятив архімандрита Вассіана у сан єпископа Володимирського і Берестейського. |
