Митрополит Київський і всієї Русі Кипріан (родом із південних слов’ян), за деякими історичними даними, походить із тирнівської родини Цамблаків. Свій шлях розпочав у Келіфарівському монастирі Феодосія Тирновського, звідти пішов до Константинополя, потім на Афон. У Візантії Кипріан зблизився з патріархом Філофеєм Коккіном і став його келійником.
Близько 1373 року був посланий патріархом у Литву для примирення литовських і тверських князів із митрополитом Олексієм (Бяконтом). Відвідавши святителя Олексія, він запевнив його, що буде клопотати за нього в Константинополі, й одержавши від святителя багаті дарунки, відбув до Литви. Литовський князь Ольгерд, який давно ворогував із Москвою й використовував усі можливі засоби для піднесення над нею, вручив Кипріану грамоти до Константинопольського патріарха, в яких просив патріарха поставити їм митрополитом Кипріана, інакше погрожував просити собі митрополита в латинської Церкви. Патріарх Філофей задовольнив прохання литовського князя й 2 грудня 1375 року звів Кипріана в сан митрополита Київського й Литовського з правом на всю Росію після смерті митрополита Олексія.
1378 року, після смерті митрополита Олексія, Кипріан відбув до Москви, сподіваючись, що його приймуть як митрополита всієї Русі. Але великий князь Дмитро Донський не захотів визнати Кипріана, оскільки мав свого кандидата на руську митрополію. Кипріана не визнали в Москві, поглумилися й піддали безчестю. Ображений до глибини душі, митрополит Кипріан повернувся знову до Києва й керував литовським духовенством.
1380 року, після смерті обраного великим князем кандидата Михаїла (Митяя), Кипріан був визнаний митрополитом всієї Русі, але ненадовго. 1382 року, запідозривши його в союзі з Ольгердом, князь Дмитро Донський повернув його до Києва, а на його місце покликав митрополита Пимена.
1383 року митрополит Кипріан відбув до Константинополя на патріарший суд. Далека подорож виявилася даремною; за життя великого князя Дмитра він так і не зміг домогтися Київської митрополії. Тільки Собор 1389 року в Константинополі підтвердив права Кипріана як митрополита всієї Русі.
У лютому 1390 року Кипріан прибув до Києва, а на початку березня у святительському вбранні урочисто входив у Москву. Його зустрічав великий князь Василь Дмитрович і вся столиця. Таким чином через 14 років боротьби й страждань Кипріан був нарешті прийнятий у Москві як першосвятитель.
Керуючи руською митрополією, святитель Кипріан уміло підтримував єдність Церков і суворо переслідував неправди єпископів. Брав участь у Соборі, який засудив патріарха Константинопольського Макарія, привів у Православ’я трьох ханських вельмож.
Митрополит Кипріан вирізнявся святістю життя, намагався навчити народ страху Божому. Він був знавцем церковних канонів, про що свідчать його послання й грамоти юридичного змісту. Святитель Кипріан переклав з грецької мови деякі служби, одну молитву склав сам. Будучи освіченим пастирем, святитель Кипріан піклувався про розвиток освіти в Росії. В історії Руської Церкви він посідає важливе місце як діяч у галузі виправлення церковно-богослужбових книг і церковних обрядів. Щоправда, він лише поклав початок цій справі, повністю здійснити задумане не встиг.
Митрополит Кипріан об’єднав під своєю владою Московську й Київську митрополії й увесь час святительства управляв одноосібно.
Помер святитель 16 вересня 1406 року. Похований у Московському Успенському соборі.
27 травня 1472 року під час будівництва нового Успенського собору Московського Кремля на місці старого було виявлено гробницю митрополита Кипріана й знайдені його нетлінні мощі. |
