Святитель Іона (Одноушев)
Предстоятель УПЦ 
Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир

 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Церква 
 Новини
 Історія
 Священний Синод
 Єпископат
 Єпархії
 Монастирі
 Навчальні заклади
 Офіційні видання

Київська єпархія 
 Храми Києва

Наші святині 
 Ікони
 Святі

Фотогалерея 
 Предстоятель
 Події






Святитель Іона (Одноушев)

1442(3)-1461 рр.

Святитель Іона, митрополит Київський і всієї Русі, народився в 90-х роках XIV століття в селі Одноушове поблизу міста Солигалича в родині землевласника Федора Одноушева. Дванадцятирічним хлопчиком він пішов у Галицький монастир, де прийняв чернецтво, а через декілька років перейшов у Московський Симонов монастир. У монастирі він виконував послух, будучи пекарем. Одного разу, стомлений роботою, він заснув у пекарні. У цей час монастир відвідав святитель Фотій, митрополит Київський і всієї Русі, який обійшов всі монастирські будівлі й заглянув у пекарню. Побачивши сплячого ченця Іону, він напророкував, що юнак стане великим святителем землі руської.

Глибокий розум, строге й непорочне життя виділяли його з середовища інших ченців. 1430 року митрополитом Фотієм він був хіротонісаний у єпископа Рязанського й Муромського, а незабаром йому самому довелося очолити Руську Церкву. 2 липня 1431 року митрополит Фотій помер: спадкоємцем став єпископ Іона. Першим кроком у діяльності нового митрополита було прославляння й прирахування до лику святих митрополита Олексія.

Для затвердження в сані митрополита Іона виїхав у Константинополь лише в 1435 році. Коли на початку 1436 року Іона прибув у Царгород, там уже був поставлений на Московську митрополію інший кандидат – митрополит Ісидор, прихильник намічуваного з’єднання Церков.

Далекий від властолюбства, Іона смиренно повернувся в Росію разом із митрополитом Ісидором. Коли новий митрополит, побувавши на Флорентійському Соборі, почав уводити в Москві латинські нововведення, був скликаний Собор під головуванням єпископа Іони. Митрополитові Ісидору було запропоновано відмовитися від нововведень і покаятися. Ісидор відмовився це зробити й був узятий під варту, але 15 вересня 1441 року втік із ув’язнення. Відтоді єпископ Іона знову почав керувати митрополією, а 15 грудня 1448 року Собор руських ієрархів самостійно, без Константинопольського патріарха, поставив Іону митрополитом Московським.

Першоієрарх Руської Церкви прославився і як великий святитель, і як відомий політичний діяч свого часу. Він брав активну участь у державному житті Московського князівства, сприяючи князеві Василію в об’єднанні розрізнених руських князівств у єдину державу. Слово святителя було дуже вагомим, його авторитет для князя Василія був незаперечний. Маючи сильний вплив на князя, митрополит Іона намагався не надто часто відвідувати князівські покої; якщо старець-митрополит йшов до князя, це вказувало на те, що країні загрожує внутрішня або зовнішня небезпека.

У спокійний час святитель любив молитися на самоті. Це був великий подвижник, добрий і незлобивий. Він прославився даром прозорливості, зціляв хворих, заступався за скривджених, допомагав незаможним і ревно насаджував благочестя. Святитель дуже опікувався західно-руськими єпархіями, намагався своїми посланнями й грамотами відгородити в них Православ’я від впливу уніатства.

Усе життя святителя було цілеспрямованим і напруженим. Тридцять років святитель Іона управляв Руською Церквою, охороняючи її незалежність.

31 березня 1461 року митрополит Іона помер.

1472 року (через 11 років) в Успенському соборі були відкриті мощі святителя, а 1547 року митрополита Іону причислили до лику святих, і встановили врочисте церковне святкування.

Церковний переказ свідчить, що під час Вітчизняної війни 1812 року страшне видіння налякало французів біля гробниці святителя Іони: чудотворець став перед ними з загрозливо піднятою рукою. Архієпископ Августин (Виноградський) через декілька днів після втечі французів із Москви з острахом увійшов в Успенський собор. Біля стін собору стояли горни для плавки металів, зникло величезне сріблене панікадило, обдерті ікони були розкидані по підлозі. Але найбільше в пограбованому соборі вразила архієпископа вціліла рака зі святителем Іоною. Ця подія стала своєрідним знаменням, що й після смерті святитель Іона охороняє Москву від ворогів.





 Митрополит Антоній (Вінницький)
 Митрополит Іосиф (Нелюбович-Тукальський)
 Митрополит Діонісій (Балабан)
 Митрополит Сильвестр (Косов)
 Святитель Петро (Могила)
 Митрополит Ісая (Копистенський)
 Митрополит Онисифір (Дєвочка)
 Митрополит Сильвестр (Белькевич)
 Митрополит Макарій (Москвитянин)
 Митрополит Іосиф (Русин)
 Митрополит Іосиф (Солтан)
 Митрополит Іона
 Митрополит Іосиф (Болгаринович)
 Святитель Макарій
 Митрополит Іона (Глезна)
 Митрополит Спиридон
 Митрополит Ісидор
 Святитель Діонісій
 Святитель Кипріан
 Святитель Олексій (Бяконт)
 Митрополит Михаїл (Рогоза)
 Митрополит Ілія (Куча)
 Митрополит Іона (Протасевич)
 Митрополит Симеон
 Митрополит Григорій ІІ (Болгарин)
 Митрополит Герасим
 Святитель Фотій
 Митрополит Пимен
 Святитель Феогност

 
Киевская Русь
© Українська Православна Церква
Технічна підтримка Global Ukraine