Петро Могила — київський митрополит (1596–1647). Його батько був спершу господарем Валахії (1601–1607), згодом Молдавії (1607–1609). 1612 року родина Могили після поразки їх Кантемиром Мурзою, втекла до Польщі, де мала сильних і багатих родичів.
У Львівському братському училищі Петро здобув освіту в православному дусі, рішуче налаштованому проти унії. Він закінчив свою освіту подорожжю за кордон, де слухав лекції в різних університетах. Досконало володів латинською і грецькою мовами.
Спочатку він був військовим, брав участь у Хотинській битві; але, ймовірно, під впливом київського митрополита Іова Борецького, вирішив прийняти духовний сан. 1627 року він був обраний Києво-Печерським архімандритом, який номінально підпорядковувався не київському митрополиту, а Константинопольському патріарху.
Іов Борецький, помираючи, залишив Петру свою бібліотеку і призначив його духівником. Під час архімандритства Петра Могили і під його керівництвом відбулося засудження «Апології» Мелетія Смотрицького. П.Могила, не бажаючи підкорятися митрополиту, влаштував окремо від київської братської школи при лаврі вище училище «для викладання вільних наук на грецькій, слов’янській і латинській мовах» (1631). Коли братчики визнали його охоронцем та опікуном своєї школи і підпорядкували її виключно владі Константинопольського Патріарха, Петро об’єднав свою лаврську школу з братською.
1632 року під час обрання королем польським Владислава IV представником киян у Варшаві був П.Могила. Він виклопотав визнання легального існування православної церкви разом з уніатською; однією з умов цієї угоди було звільнення багатьох раніше обраних єпископів і вибір нових. Митрополит київський Ісая Копинський був позбавлений сану, а на його місце був обраний Петро Могила зі збереженням лаврського архімандритства. Після того, як Ісаїя, не без боротьби, залишив свою кафедру, Петро приступив до відбирання від уніатів монастирів і церков, зокрема Софійського собору і Видубицького монастиря. Старовинну церкву святого Володимира Спаса на Берестові він відновив і облаштував, а також церкву трьох святителів, яку віддав братському монастирю.
1635 року були відриті й очищені від розвалин залишки Десятинної церкви. Кошти для впорядкування церков і монастирів Петро Могила брав звідусіль: від лаври, з особистого майна, пожертвувань. Він також звертався за допомогою до московського царя.
Особливу увагу звертав Петро Могила на так звану Могилянську школу; клопотання про перейменування її на академію були невдалими, але вона була повністю облаштована і забезпечена. |
