Предстоятель УПЦ 
Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир

 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Церква 
 Новини
 Історія
 Священний Синод
 Єпископат
 Єпархії
 Монастирі
 Навчальні заклади
 Офіційні видання

Київська єпархія 
 Храми Києва

Наші святині 
 Ікони
 Святі

Фотогалерея 
 Предстоятель
 Події






Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до Президента України В.А.Ющенка

9 березня цього року відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, на якому було ухвалено рішення звернутися до Вас із наступним.

Події останнього часу, результатом яких стало оновлення державної влади в Україні, породили в суспільстві та Церкві, яка є його невід’ємною частиною, багато сподівань на поліпшення політичного, економічного та духовного клімату в нашій країні. Волелюбний народ України, який прагнув гідного життя в демократичній країні зі справедливим державним устроєм, сьогодні, сподіваємось, отримав можливість будувати своє майбутнє згідно зі своїми прагненнями. Прагне цього й наша свята Українська Православна Церква. Сьогодні, всього через кілька місяців роботи реформованих гілок влади, нам ще важко давати оцінку державно-церковним відносинам. Із різних регіонів України надходить різна інформація. В одних випадках вона тішить тим, що ці відносини налагоджуються в руслі демократії «з людським обличчям». Церква отримує можливість вільної реалізації своїх прав та обов’язків. Інформація з інших регіонів засмучує нас, оскільки місцеве керівництво проявляє середньовічне бачення відносин із Церквою: «Чия влада — того і віра».

З нинішньою демократизацією суспільства, ми сподіваємося на довгоочікуване закінчення періоду втручання органів державної влади у життя Церкви та політизації міжконфесійних відносин в Україні, результатом чого стали, зокрема, негативні події в церковному житті під час президентських виборів 2004 року, як то агітації у храмах різних конфесій за того чи іншого кандидати під тиском адмінресурсу — залежно від регіону країни та особистих уподобань світського керівництва.

Прикладом брутального втручання влади у церковні справи є кровоточива рана на тілі Христової Церкви — розкол Православ’я в Україні. Адже як створення «Київського патріархату» за президентства Леоніда Кравчука 1992 року, так і подальший розвиток цієї псевдоправославної організації при Леоніді Кучмі відбувались за потурання влади, попри обґрунтовані протести Генеральної прокуратури України.

Віримо, що зворотного шляху в оновленні політичного життя не буде, що це була остання сторінка нашої історії, яку писали люди, виховані за часи тоталітарної радянської системи. За словами Святого Письма, «ми їли кисле, проте не хочемо, щоб у тих, хто буде їсти після нас, була оскомина» (Єрем. 31, 29).

Ще одне питання, яке нас непокоїть, — це подальше форсування ідеї штучного створення Української Православної Помісної Церкви шляхом механічного об’єднання Української Православної Церкви, яка зберегла своє канонічне достоїнство, з розкольниками, які свого часу відпали від неї і сьогодні юридично оформились як «Православні Церкви», називаючи себе гілками українського Православ’я. Вважаємо за необхідне подати деякі пояснення щодо цього питання.

Українська Православна Церква, як і всі Православні Церкви світу, живе за своєрідною конституцією — канонами, тобто правилами устрою внутрішнього і зовнішнього життя, сформульованими святими апостолами, Вселенськими Соборами і прийнятими для всецерковного обов’язкового дотримання. При порушенні канонічного устрою порушується і церковна дисципліна, а це, у свою чергу, веде до появи розколів, єресей, тоталітарних сект, унаслідок чого страждають суттєві властивості Церкви: єдність, святість, канонічність, апостоличність (що й трапилося в Україні).

Своє бачення та механізми подолання цього негативного явища церковного життя України ми виклали у Зверненні Священного Синоду УПЦ до єпископату, духовенства, чернецтва та вірних Української Православної Церкви, до братів і сестер, що перебувають поза церковною єдністю зі Вселенським Православ’ям.

Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!

Покладаємо надію на те, що за роки Вашого президентства в Україні відбуватиметься становлення відносин між державою і Церквою на засадах взаємної поваги та відповідно до загальноприйнятих європейських норм, встановлення між державою і Церквою рівноправних партнерських стосунків у гуманітарній сфері, де їхні інтереси перетинаються. Зокрема, це стосується тих напрямків, як духовне просвітництво, боротьба з негативними явищами сьогоднішнього суспільства (СНІД, наркоманія, пияцтво і розбещеність), виховання молоді в дусі патріотизму та любові до нашої рідної України, допомога нужденним і знедоленим, Певний досвід на цій ниві Українська Православна Церква має й готова до активної співпраці.

Прийміть наші щирі молитовні побажання успіхів у Вашому високому служінні.

З глибокою повагою
від імені Священного Синоду УПЦ
Митрополит Київський і всієї України
Володимир.





 Журнали засідань Священного Синоду Української Православної Церкви від 9 лютого 2006 року
 Журнали засідань Священного Синоду Української Православної Церкви від 9 березня 2005 року
 Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви
 Журнали засідань Священного Синоду Української Православної Церкви від 26 липня 2005 року

 
Киевская Русь
© Українська Православна Церква
Технічна підтримка Global Ukraine