Слово Блаженнішого Митрополита Володимира на вручення жезла преосвященному Арсенію, єпископу Святогірському
Предстоятель УПЦ 
Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир

 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Церква 
 Новини
 Історія
 Священний Синод
 Єпископат
 Єпархії
 Монастирі
 Навчальні заклади
 Офіційні видання

Київська єпархія 
 Храми Києва

Наші святині 
 Ікони
 Святі

Фотогалерея 
 Предстоятель
 Події






    Слово Блаженнішого Митрополита Володимира на вручення жезла преосвященному Арсенію, єпископу Святогірському

Преосвященний єпископе Арсенію, возлюблений у Христі брате!
Волею Божою, благою і досконалою, яка спрямовує кожну людину до вічного спасіння, ти сьогодні отримав благодать святительського служіння. Відтепер тебе покликано бути єпископом церкви Христової, яку він здобув пречистою кров’ю Своєю. З цієї миті тобі належить усім життям явити в собі образ «Первосвященика Великого, Котрий перейшов небеса», з дерзанням приступати «до престолу благодаті», служити Богу «в праведності і святості».

Важкий шлях служителя Божого, бо крім звичайної внутрішньої боротьби зі спокусами, що властива кожному християнину, він повинен особливим чином «терпіти немочі безсильних і не собі догоджати», як про це свідчить великий апостол язиків: «Хто знемагає, з ким би і я не знемагав? Хто спокушається, за кого б я не палав?». Кожен, хто стоїть на початку цього шляху і намагається осмислити висоту і трудність архієрейського служіння, мимоволі пригадує слова пророка Мойсея: «Господи! Пошли іншого». Але ми, відроджені від води і Духа, з досвіду знаємо, що всесильна благодать Божа немічних зцілює й убогих наповнює, а сила Божа посилається людині тоді, коли вона починає усвідомлювати свої немощі: «Коли я немічний, — говорить святий апостол Павел, — тоді сильний».

Згідно з православним віровченням, єпископ — наступник і продовжувач апостольського служіння в Церкві, заснованій Пастиреначальником як Боголюдський організм, як живий, благодатний, таємничий союз людей з Богом і одиного з одним у Христі. «Так багато нас стає одним тілом у Христі, а окремо одне одному є члени». Разом із тим Господь, не порушуючи внутрішньої єдності Святої Церкви, обрав і виділив у ній особливих людей для звершення різних служінь, серед яких виняткове місце посідає єпископство. Єпископ — провісник і вчитель Євангелія, він роздає всім чадам церковним благодать, даровану Богом. Тому богоносний учитель стародавньої Церкви священомученик Ігнатій, єпископ Антіохійський, вчить, звертаючись до мирян і кліру: «Нічого не робіть без єпископа… не думайте, що у вас вийде щось похвальне, якщо робитимете це самі по собі».

Єпископ не лише звершує церковні таїнства і богослужіння. Він — пастир і учитель, наставник і отець ввірених йому людей Божих. Архіпастир не має права на недбалість, він повинен завжди бути пильним. «Пильнуйте себе і свою отару, в якій Дух Святий наставив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога», — сказано в Діяннях апостолів. Це означає, що «пильнуючи себе», тобто спостерігаючи за собою, за устроєм свого серця і розуму, архіпастир має постійно піклуватися про цілісність і духовний стан свого словесного стада, доглядаючи «не примусово, а охоче і боговгодно не для ганебної користі, а щиро, і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові», щоб бути «взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті», як пише про це своєму учню Тимофію апостол Павел.

Впродовж десяти років ти несеш послух намісника Свято-Успенської Святогірської обителі, яка милістю Божою і старанністю братії та благодійників зараз відроджується. Визначенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 9 березня 2004 року монастирю надано статус Лаври, що свідчить не лише про ту роль, яку відігравала обитель у минулі століття, але й про ті високі завдання, які покладає на обитель уся Повнота нашої Церкви. Лавра — не просто великий монастир, а взірець для інших монастирів. Такими були і є Києво-Печерська, Почаївська, Троїце-Сергієва і Олександро-Невська Лаври. Сподіваємося і віримо, що Святогірська Лавра буде гідним продовжувачем цих славних традицій і для всієї південної частини нашої Вітчизни стане духовним центром, місцем молитовного подвигу і християнської освіти.

Від тебе як намісника, а нині єпископа залежить дуже багато. У своєму послусі будь мудрим, добросердним і доступним, згадуючи слова святителя Василія Великого, що «предстоятель слова має все робити і говорити з обачністю і після багаторазового випробування… і засвідчення навіть тих, які йому ввірені… він не повинен бути упередженим до слави людської і прив’язаним до честі, але зобов’язаний виправляти тих, які дають йому таку честь». Це ідеал служителя Вівтаря Господнього, який ти повинен завжди мати перед собою і до якого закликаю тебе прагнути протягом усього життя. До останнього подиху будь вірний обітницям, засвідченим тобою сьогодні перед нами — єпископами, духовенством і народом Божим.

А зараз із благоговінням і страхом Божим прийми архієрейський жезл, символ твого пастирства, мудрості й сили, з побажанням, щоб благословення Небесне допомагало тобі в архіпастирських трудах, і приклич благодать Господню на тих, хто чекає твого першого архієрейського благословення.





 Пасхальне послання Блаженнішого Митрополита ВОЛОДИМИРА
 Слово Блаженнішого Митрополита Володимира на вручення жезла преосвященному Луці, єпископу Васильківському
 Блаженніший Митрополит Київський і всієї України ВОЛОДИМИР. Різдвяне послання

 
Киевская Русь
© Українська Православна Церква
Технічна підтримка Global Ukraine